Оперативно

Жовківщина
А інший молодик, котрий раніше теж мав непорозуміння із законом, „погосподарював” у літній кухні пенсіонера. Там він знайшов п’ять тисяч гривень, які, звісно, привласнив

Жидачів
До районного центру завітав “гастролер”. Гість зі столиці витяг у 32-річного містянина кредитну картку, з якої відтак зняв 8,5 тисячі гривень

Дрогобич
Працівники сектору кримінальної міліції у справах дітей притягнули до відповідальності 31-річного раніше судимого жителя Стебника. Молодик, котрий займався жебрацтвом, залучив до злочинної діяльності свого 11-річного нащадка

Сихівський район
Колишний зек викрав у 24-річного молодика іномарку “БМВ 320” чорного кольору. Його затримано

Шевченківський район
Заради наживи 47-річний раніше судимий чоловік сплюндрував могилу. Він поцупив барельєф та бронзові літери загальною вартістю десять тисяч гривень

Головна сторінка

Творча душа генерала

Іван Мотринець, поза сумнівом, – особистість неординарна. І представляти його читацькому загалові, мабуть, нема потреби. Він – знана людина не лише в Галичині, а й далеко за її межами, адже у буремних 90-х роках очолював обласне управління внутрішніх справ.

Давати оцінку його діяльності на цій посаді – не в нашій компетенції. Але нагадаємо читачам, що саме Іван Михайлович 20 років тому вітав появу газети «Міліцейський кур’єр». Його перо – гостре, мабуть, тому й перейнявся ідеєю створення часопису, який би об’єктивно висвітлював біль, проблеми, а також успіхи правоохоронних органів.

За лічені місяці наклад «МК» сягнув сотень тисяч примірників, його розповсюджували в усіх регіонах країни. У чому полягає секрет злету? Колективу вдалося, так би мовити, заповнити певну інформаційну нішу. Тоді силові відомства вкрай неохоче розповідали про правоохоронну роботу представникам інших мас-медіа. А ось «Міліцейський кур’єр» мав необмежений доступ до офіційних зведень.

Аби не породжувати недостовірних чуток, які миттєво поширювалися серед населення, дані про той чи інший злочин почали подавати різні ЗМІ. А оскільки їхні співробітники використовували у своїх публікаціях і так звані «смажені» факти чи, по правді, «качки» (що було до душі деяким читачам), то популярність «МК» дещо знизилася. Який же вихід із ситуації?... детальніше

«Головне – не старіти душею», – переконаний полковник міліції у відставці Іван Галан

У воєнні роки більшість українців полишали думки про мирні професії, натомість опановували військовий фах. Так склалася доля й Івана Галана, коріння якого селянське – народився у с. Росоховатка, що на Київщини. В армію пішов, коли йому було неповних 18 років. У 1944-му розпочав службу в 51-му навчальному стрілецькому полку 30-ї гвардії (Московський воєнний округ).

Взірцем для чоловіка назавжди став командир взводу на прізвище Гофман. Жорстка субординація вимагала тримати дистанцію між солдатами й офіцерами, тож навіть імені його не знав. Але відтоді почав мріяти й собі про такий вишкіл, про погони. Потім потрапляв за розподіленням до Новосибірська, Барнаула, а згодом знов опинився в Україні – у Львові.

«Компромат» і «Хрущовська» дача
Оскільки не полишав мрії про кар’єру офіцерську, то подав документи на вступ до Саратовського піхотного училища. А замість відповіді – неочікуваний візит людей з особового відділу. “Чому ви неправильно вказали анкетні дані про свого батька? Він перебував за кордоном!” І справді, Іванів тато після жовтневої революції разом із друзями виїхав на заробітки у Південну Америку. На дозвіллі, звісно, читав й “совєтські” газети, що вільно продавалися.

Преса у таких райдужних тонах розписувала переваги нового радянського, способу життя, що земляки вирішили: двоє з них поїдуть і подивляться, чи й справді на батьківщині живеться тепер так добре і щасливо. ... детальніше